Секс на рівні 9-Б класу

Максим прийшов втретє. Вперше з тривогою через бізнес. Вдруге з вигоранням. А ось на третій сесії нарешті приніс себе. У нього обличчя людини, яка впевнена: він усе робить правильно. Зібраний, підстрижений, доглянутий. Спершу Максим говорив про проєкти, про те, що «дружина останнім часом якась дивна», про якісь побутові дрібниці, що нічого не значили. І ще дратується, що я не підхоплюю гру, не кидаюся рятувати. Я чекав. І він здався.

— Я, короче, думаю, що з нею щось не так.

Дружина «стала холодною». Не ініціює секс. Уникає близькості. Він каже, що пробує, що вкладається, що «потреби ж є». І що незрозуміло, в чому справа. Бо він же не поганий. Не аб’юзер. Не зраджує. «Нормальний мужик». Так і сказав. І я не сумніваюся, що це правда.

Максим дійсно не виглядає як поганець. Він, швидше, розгублений. Але такий розгублений, що навіть не дозволяє собі це визнати. Максим думає, дружина зламалась. Що «жінки після 30 стають не такими». Що це її проблема — «відсутність лібідо», гормони, стрес, «може, їй щось в собі не подобається».

Я слухаю. Спокійно і щоразу, коли таке чую — я знаю, що майже завжди причина в стосунках, в парі, яка живе сексуальним життям тринадцятирічних підлітків.

— А як тобі самому, коли ви займаєтесь сексом?
Він мовчить. Задумується. Але не над відчуттями — над тим, яку відповідь «правильно» дати.
— Та нормально. Не скажу, що вау, але нормально. Я кінчаю.

Оце от «я кінчаю» — все, що йому потрібно знати, щоб вважати секс вдалим. Як у школі: отримав дві груди, вивчив, куди вставити, — молодець. Програма виконана.

І от цей момент найцікавіший для мене. Бо далі починається справжня робота. Не з його дружиною. Не з його «лібідо». А з ним самим. З його міфами, страхами та сліпими зонами, які ніхто ніколи не підсвічував.

У Максима була дворова «академія сексу» із «головне вставить» та «жінка любить вухами». І було порно — як основне джерело освіти. І, можливо, одна-дві партнерки, які нічого не сказали, щоб не образити.

Максим вважає, що все ок. Бо він працює. Він виконує. Він кінчає. І він щиро не розуміє, чому вона не хоче. Чому «нема бажання». Чому вона лежить, мовчить, чому дивиться в стелю. Це, мабуть, найболючіше і найцікавіше місце в терапії чоловіків. Коли розумієш: ти не зламаний. Просто живеш за інструкцією, яку тобі написали в тринадцять років, у підвалі, пацани в драних кросівках.

І от він сидить переді мною. Тіло — наче у фітнес-блогера. А психіка — дев’ятикласник, який крадькома дрочив у туалеті після першого порно. Далі я скажу йому те, що, ймовірно, йому ще ніхто не говорив...

Ілюзія нормальності

Він сидить мовчки, крутить пляшку з водою. Помітно, що щось вирішив. І каже:
— Добре. Хочеш — скажу як є. Як у нас секс проходить.

Я мовчу. Даю простір.
— Ми... зазвичай ввечері. Ну, або в суботу вранці. Якщо не сильно втомлені. Ініціюю я. В основному через дотики або фрази типу «давай до мене». Вона не проти. Не тікає. Але й не сильно рветься. Ну, типу — окей. Далі. Я її обіймаю, цілую, там... груди, живіт. Потім спускаюсь вниз. Вона мовчить. Дихає якось тихо. Без реакції. Я не знаю їй добре чи ні. Але вона не зупиняє. Потім ми… рухаємось. Ну, я. Вона просто лежить. Іноді може обхопити ногами або притиснутися. Але в основному просто лежить. Очі заплющені. Іноді ніби просто чекає, поки все закінчиться. Я стараюсь не сильно поспішати. Думаю про роботу, новини, щоб не кінчити швидко. Але все одно хвилин п’ять, сім максимум. Після цього закінчую. Вона мовчить. І все. Я йду в душ.

Він говорить про секс, який повторюється з точністю серіалу, де всі знають свої репліки. Про її мовчання. Про своє старання. Про те, як він думає, щоб не кінчити зарано. Вони нібито займаються сексом, але насправді — ховаються і обидва мовчать про головне.

— Ти ж розумієш, — кажу я, — що весь цей час ти не з нею був.
— А з ким?
— Іноді — з собою, якого треба довести. Іноді з образом жінки, яка мала б тебе хотіти. Іноді з фантазією, яку боїшся показати. Ми не боїмося сексу. Ми боїмося, що нас побачать у нашому справжньому бажанні.
— Слухай, — каже раптом, — у мене є фантазія, але я ніколи їй не казав.
— Бо?
— Бо подумає, що зі мною щось не так. Що я збоченець.
— А вона про свої казала?
— Ні. Ніколи. Але вона така... правильна. Спокійна. Скромна. Вона навряд чи...
— Навряд чи що?
— Навряд чи визнає, що їй хочеться, щоб її, наприклад... пов'язали. Або щоб я був жорсткий. Або щоб вона керувала.

Я киваю.
— То весь цей час ти трахав не її. А жінку, яка не осудить. Не відштовхне. Не скаже: «Ти ненормальний». А вона, швидше за все, не з тобою. А з чоловіком, якому не треба пояснювати. Який сам здогадається.

Він мовчить. Я мовчу. Не тому, що нічого сказати. А тому, що вперше звучить правда. Без слів. У них обох — є бажання. Є фантазії. Є пристрасть. Але ніхто не ризикує її показати. Бо грають у «стабільність». У «правильність». У «я такий, як треба».

— Що робити? — питає він. — Реально. Прямо. Без метафор. Бо ти вже цим задовбав.
— Поговорити. Але не так: «Чого ти ніколи не ініціюєш секс?» А отак: у мене є фантазія, яку я давно ховаю. Я хочу тобі її сказати. І хочу почути твою.
Він мовчить. Дивиться в підлогу. І каже:
— Це страшно.
— І правильно. Бо справжній секс завжди трохи страшний. Бо ти в ньому голий не тільки тілом, а всім собою. Але тільки в цьому місці з'являється не програма. Не ритуал. А контакт.

Я даю просту інструкцію для першого експерименту:
1. Один вечір — без сексу. Тільки дотик.
Торкатися повільно. Без цілі. Лише тілом досліджувати. Де тепло. Де холодно. Де вона зникає. Де з’являється. Говорити вголос: «мені цікаво отут», «а ти що відчуваєш?»

2. Кожен пише свою фантазію на папері. Без імен. Без виправдань.
І потім — міняються. Читають мовчки. Без реакції. Без аналізу. І просто дозволяють цьому бути.

— І що далі? — питає він.
— А далі, вона щось скаже. Цілком можливо, тобі це не сподобається. Але в цей момент ти будеш відвертий і з нею і з самим собою. Максим напружився...

ТІЛО ЯКЕ ВІДПОВІДАЄ

ПІСЛЯМОВА ДЛЯ ТЕБЕ
Якщо ти читаєш це і впізнаєш себе. Якщо твій секс перетворився на «подружній обов'язок», де всі рухи вивчені, а пристрасть залишилася в минулому. Якщо відчуваєш, що граєш роль «нормального чоловіка»: ідеальний фасад, мертва спальня та тайний PornHub по ночах, тобі не обов'язково жити так ще 5 чи 10 років.

Цей сценарій можна переписати. Не через скандали з дружиною, а через чесну розмову з собою. Ми можемо розібрати твою ситуацію. Без сорому. Без моралізаторства. Тільки ти, я і правда. Я не обіцяю, що буде легко, але обіцяю, що буде по-справжньому.

Кого ти насправді трахаєш?

На наступну зустріч він прийшов інший. Не просто задоволений. Не просто полегшений. Він виглядав так, ніби щось в ньому відкрилось.
— Я зробив, як ми говорили. Ліг поруч. Сказав, що не буде сексу. Що просто хочу побути з нею, торкатись.
— І?
— Перші хвилин двадцять я почувався повним ідіотом. Лежав, дивився в стелю і думав: «Що я роблю? Дорослий мужик, а займаюсь якоюсь фігнею». Вона теж була напружена. Хотілося встати, ввімкнути телевізор і забути це.
— І що ти зробив?
— Та нічого. Замовив нам суші, а далі все по сценарію.
— Спробуєш ще?
— Не знаю - ніяково відповів Максим та перевів тему на роботу.

На наступну зустріч він прийшов не відразу. Пройшло, мабуть, тижні три. ...
— Ми спробували ще кілька разів. Іноді нічого не виходило, бувало сміялися та просто лягали спати. Але в суботу спробували знову.

— Чому? Ти ж хотів забити.
— Бо та ніч із суші була нестерпно прісною. Мене вже нудить.
— Добре, і?
— Спочатку було тихо. Вона мовчала. Але не закривалась. Я торкався повільно. Без цілі. Просто був. І десь через пів години, коли мені набридло аналізувати... я раптом почув, як вона дихає. Не “стогін”, не “збудження”, а щось глибше. Тваринне. І знаєш, що було дивне? Я сам ледве стримався, щоб не зірватись. Я хотів вкусити. Притиснути. І побачив в неї щось схоже. Потім вона раптом взяла мене за зап’ястя сильно і сказала: “Сильніше”. І я зрозумів: вона давно цього хоче.
— І що ти зробив?
— Пішов за цим. Притиснув до себе. Вгризся губами в плече. Не втекла. Не сказала «обережно».

Це була зустріч інстинктів. Двох тіл, які нарешті перестали бути “адекватними”. І стали справжніми.
— Був страх?
— Був. Але хороший. Як перед стрибком. Як перед тим, як торкаєшся чогось забороненого і розумієш: це завжди було твоїм.
Я киваю. Бо знаю, як довго ми тримаємо звіра на ланцюгу, щоб сподобатись, щоб не здатись “надто”, щоб не налякати. І як боляче тому звіру жити в клітці з написом: «будь нормальним».
— То тепер ти знаєш, — кажу я, — кого ти трахав усі ці роки.
— Так. Свою тривогу. Її образ “доброї дружини”. Своє уявлення, яким має бути секс.
— До папірців я так розумію ви не дійшли?
— Не все одразу — засміявся він.

Цей момент був лише початком розвитку стосунків Максима та його дружини. Лише початком, не дивлячись на те, що вони були разом вже 5 років! Адже раніше вони будували стосунки не один з одним, а з тими образами, які побудували в своїй голові під впливом виховання та соціальних масок, ролей.

Я не скажу, що з цього моменту вони пішли у закат верхом на рожевих поні. В них було багато проблем, непорозумінь та факапів. Але переборовши найголовніший страх: відверту розмову один з одним, вони отримали інструмент, який вирішує 90% проблем майже в усіх парах.